До 19 століття велика кількість відходів в провулках, неприємний запах по всьому місту були нормою для віденців. Місту знадобився час, перш ніж прибирання вулиць та вивезення сміття стали звичайним явищем. Про те, як збирали й куди дівали сміття в столиці Австрії, читайте далі на viennaname.eu.
Примусове прибирання
З моменту заснування міста люди викидали відходи на вулицю. У 1560 році магістрат наказав населенню вантажити їх на вози, вози та вивозити на околиці міста, де облаштували спеціальні місця.
Однак люди не збиралися виконувати накази. Лише в 19 столітті, коли населення почало стрімко збільшуватися, влада розробила нові суворі закони.
Боротьба зі сміттям почалася з регулярних прибирань вулиць. У 1782 році власників будинків зобов’язали доглядати за прибудинковою територією. Крім цього, 2 рази на день потрібно було прибирати ділянки вулиць перед своїми будинками.
Цього ж року Йосип II наказав “безпутним жінкам” підмітати вулиці. Перед початком роботи їм публічно стригли волосся. Подібна форма публічної примусової праці викликала глузування серед перехожих. Тому у 1784 році її скасували.
Початок “цивілізації”
Всесвітня виставка змусила віденців розпочати очищення міста від сміття. На захід, що відбувався з 1 травня до 2 листопада 1873 року, приїхала велика кількість людей. Магістрат повідомляв віденцям, що гості не повинні бачити безладу, який був у місті.
У зв’язку з цим міська адміністрація активізувала роботу з очищення вулиць міста. Крім цього, почали укладати новий асфальт без швів, поверхня якого краще піддавалася очищенню.
Варто зазначити, що в 1873 році відкрили перший віденський джерельний водопровід, і в цей час розпочали розширення системи каналізації та збору відходів. А значить, що більшість жителів вже не викидали відходи, фекалії на вулицю.
Однак лише після кількох десятиліть “цивілізація” дійшла до всіх районів Відня. Приміром, житель району Фаворитена Якоб Ройманн на зламі століть скаржився, що гнойові купи лежать у кожному провулку. Двірники днями, а то й тижнями не прибирають вулиці. Оприскування доріг від пилу також відбувається не регулярно. Уламок стін, викопаної землі стає дедалі більше на Квелленштрассе, всі вулиці в пилу.
З 1910 року ситуація пов’язана з прибиранням вулиць почала поліпшуватися. Тоді 2600 працівникам доручили очистити близько 15 мільйонів квадратних метрів проїжджої частини. У цей період у Відні був парк, який складався з 571 коня, 171 сміттєвоза, 127 спеціальних вантажівок, 113 підмітально-прибиральних машин. Попри це, побутові відходи на регулярній основі почали збирати тільки в середині 19 століття.
У 1839 році магістрат постановив про те, що побутове сміття має складатися в контейнери й вивозитися. Нова концепція чистоти утвердилася не тільки в місті, а й у селах.
Наприкінці 19 століття побутові відходи в 1-му окрузі почали збирати щодня, в інших районах 2-3 рази на тиждень. Через деякий час влада розробила 2 принципи збору сміття: система змінних ящиків і система спорожнення.
Змінні контейнери вперше з’явилися у Відні завдяки Александру Хартвичу під назвою “Koprophor”. Оскільки контейнери для збору відходів не спорожнялися, замінювалися цілими, пилу і запаху майже не було, але такий метод був дорогим.
Тому у 1918 році випробували систему “Colonia”. Вона полягала в тому, що контейнери для збору відходів занурювали в сміттєвози зі спеціальним пилозахисним пристроєм, вміст з них викидали, а контейнер ставили на місце для подальшого використання. У наступні роки контейнери “Colonia” встановили у всіх дворах міста.
У 1923 році в місті встановили понад 170 000 таких конструкцій, тим самим завершили перехід на цю систему. Вулиці та парки також оснастили урнами для сміття.
У 1934 році у Відні почали регулярно ввозити сміття. Однак за очищення міста доводилося платити певне мито.
Вплив на навколишнє середовище
Таким чином, розв’язати питання з відходами у самому місті вийшло, але проблема почалася в заміських районах. Усі відходи, які везли з Відня туди, чинили негативний вплив на навколишнє середовище і місцевих жителів. Протягом десятиліть центральним сміттєвим полігоном був Ердбергер. Вміст з каналів і вигрібних ям, який утилізували на Ердбергері, скидали далі в Дунай. Крім цього, відходи, що залишилися, потрапляли в гравійні кар’єри. Обсяги відходів з кожним роком стрімко зростали й тим самим чинили негативний вплив на екологію.
Станом на 1900 рік населення Відня виробляло понад 200 000 тонн відходів на рік.
Зі збільшенням населення в місті, почалися знову проблеми зі сміттям, зросла кількість сміттєвих звалищ. Через деякий час влада вдалася до інших форм утилізації сміття. Але це вже зовсім інша історія.
Завдяки розвитку технологій, спеціально розробленим концепціям з утилізації відходів, сучасний Відень став містом, яке славиться чистотою, красою. Це сталося завдяки “зеленим” технологіям, створенню та роботі сміттєспалювальних заводів.
Крім цього, віденці ретельно сортують сміття. Прибирання та сортування регламентується на державному рівні. Збором сміття займається понад 800 приватних компаній, а також муніципальні підприємства, які регулярно подають звіти про кількість зібраних відходів.
