Першим способом отримання тепла було багаття. Розвести його було не легко. На щастя, протягом століть людство винайшло багато різних альтернатив. Історія опалення Відня насичена і цікава, докладніше про неї читайте тут viennaname.eu.
Популярні “американки” та вугілля
Дім — це місце, де людина може розслабитися, провести гарно час зі своєю сім’єю та насолодитися тишею. Раніше такі банальні речі відбувалися в кімнаті, в якій розташовувалася духова шафа, а отже, центральне опалення квартири.
Наприкінці 19 століття “американка” була справжньою розкішшю. Так називали систему центрального опалення, яка обігрівала квартиру паром за допомогою системи, розташованої в підвалі. Перша “американка” з’явилася у Відні в імператорському Хофбурзі. Встановили її у 1880 році в розкішній резиденції на Рінгштрассе. Назва походить від того, що такі системи були розповсюдженими й користувалися великою популярністю в США.
Станом на 1900 рік квартири людей середнього класу опалювались за допомогою цегляних печей. На той час джерелом енергії навіть тих “американок” було вугілля, яке завозили до Відня з Богемії та Галичини. Виробництво електроенергії також базувалося на кам’яному вугіллі. Однак видобуток, зберігання та опалення вугіллям було складним. Паливо регулярно доставляли до Відня торговці, а зберігали його в підвалах. У кожному підвалі сидів наглядач, який роздавав щодня денну норму (1 відро) вугілля людям.
Вугілля доводилося підсипати кожні 3-4 години, щоб вогонь не згас.
Духова шафа — ознака достатку
У будинках багатих людей печі були подібні до ювелірних виробів, їх оздоблювали красивими елементами, розписували кахлями, які символізували багатство. Тоді кахельні печі були доступні виключно для знаті. Топити печі довіряли слугам.
На зламі століть у Відні, який швидко збільшувався, вже використовували великі системи опалення. Тодішній мер Карл Люгер пропагував “гарне місто” і розширював інфраструктуру міського електро- та теплоощадження. У той період громадські будівлі почали опалювати за допомогою сучасних котлів. Наприклад, у лікарні Отто Вагнера використовували чавунний паровий котел, який топили вугіллям. Потім система труб розподіляла гарячу пару по радіаторах лікарні.
Нестача вугілля
Після Першої світової війни вугілля стало дефіцитним товаром. Населення міста швидко збільшувалося, потреба в енергії також зростала. Але оскільки нові кордони Відня були відрізані від центрів постачання, а транспортна система занепала, взимку в 1918 році спостерігалася гостра нестача вугілля.
У зв’язку з цим міський уряд намагався спонукати людей економити. Восени в 1918 році обмежили добове споживання газу на будинок, частково припинили рух трамвая. Люди жили у великих злиднях. Таким чином, Віденський ліс повністю знищили. Містяни вивозили дрова з нього на візках.
Однак опалення вугіллям не було популярним, адже повітря забруднювала сажа, бруд, частинки сірки. У 1950 роках Відень почав використовувати як джерело енергії природний газ.
Від вугілля до газу
Станом на 1926 рік близько 330 000 із 550 000 квартир Відня під’єднали до газу. Постачання газу було дешевим.
Спочатку в домашніх господарствах газ використовували тільки для освітлення, але пізніше і для опалення.
Газові електростанції, побудовані у Відні, спочатку виробляли так званий міський газ — паливний, одержуваний шляхом газифікації вугілля. Перша електростанція була введена в експлуатацію в Зіммерінгу в 1899 році.
Вона мала паливний цех з понад 180 печами та 5 газометрами. Повний перехід на природний газ відбувся в період з 1969 року по 1978 рік. Усі газові прилади в побуті та промисловості довелося замінити через різну теплотворну здатність і робочий тиск природного газу.
У сучасному Відні теплопостачання здійснюється трьома сміттєспалювальними заводами: Шпіттелау, Зіммерінгер Хайде і Флетцерштайг. А також газом і електрикою.
