На початку 18 століття “Wiener Neustdter Lokomotivfabrik”, розташований у Відні, був одним з найбільших локомотивних заводів в Австро-Угорській імперії. Його історія насичена та цікава, про неї поговоримо тут viennaname.eu.
З чого все починалося?
З 1841 року у Відні почав відбуватися активний розвиток залізниці. Відповідно і збільшився попит на пасажирський та вантажний рухомий склад. У 1842 році Карл фон Превенхуебер зять відомого підприємця уклав договір на будівництво локомотивного заводу з Венцелем Гюнтером. Чоловіки викупили невелику територію на північному сході Відня, на якій раніше розташовувалися бавовняна фабрика і збройовий завод.
У 1845 році партнери розірвали договір про товариство. Гюнтер став єдиним власником бізнесу. У 1850 році підприємство вперше взяло участь у державному конкурсі на проєктування локомотива для Земмерингської залізниці. Воно представило свій паротяг “Wr.-Neustadt” і посіло почесне друге місце.
У 1853 році Гюнтеру видали спеціальну ліцензію, яка дозволила йому змінити назву заводу на “kk Locomotive & Maschinen-Fabrik Wiener Neustadt”. На той період тут уже працювало понад 200 людей. У 1858 році він передав управління підприємством “Österreichische Credit-Anstalt für Handel und Gewerbe”, яке здійснило значні технічні нововведення.
У 1860 році “kk Locomotive & Maschinen-Fabrik Wiener Neustadt” здали в оренду Ґеорґу Зіґлю, а в 1861 році остаточно продали йому. Новий власник зробив з підприємства великий і успішний локомотивний завод. До 1870 року вже було випущено 1000-й локомотив, а штат співробітників налічував майже 3000 осіб. У 1870 році Зіґлm придбав землю під забудову на Поттендорфер-штрассе і звів там кілька нових цехів. Крім локомотивів до асортименту продукції заводу входили: котли, друкарські верстати та інші машини, які отримали велику популярність і експлуатувалися в усьому світі.
У 1873 році стався біржовий крах, власникові нічого не залишалося як продати свій завод компанії “Schoeller & Co.”, яка незабаром перетворила його на акціонерне товариство “Aktien Gesellschaft der Lokomotiv-Fabrik vormals G. Sigl”.
Крах після розвитку
З 1907 року до 1912 року було побудовано нові заводські корпуси. Будівлю заводу вивели з експлуатації. У 1910 році в ній створили казарми, де спочатку перебував беснійсько-герцоговинський піхотний полк №1, а згодом розмістився 4-й батальйон. Під час Першої світової війни стара фабрика стала табором для військовополонених. 10 липня 1916 року смерч, який стався у Відні, зруйнував більшу частину заводу. Незабаром його відновили.
Після Першої світової війни виробництво на “Wiener Neustdter Lokomotivfabrik” було жорстко обмежене, а чисельність робочої сили скоротилася до кількох сотень людей. У 1930 році товариство “Aktien Gesellschaft der Lokomotiv-Fabrik vormals G. Sigl” перестало існувати, відповідно прийшов кінець функціонування “Wiener Neustdter Lokomotivfabrik”. Однак незабаром локомотивний завод знову відкрили як філію локомотивної фабрики “Floridsdorf” у Відні.
Після анексії Австрії німецька компанія “Henschel & Sohn” взяла на себе управління заводом. Для того, щоб максимально збільшити виробництво локомотивів, завод значно розширили. З травня 1942 року колишній “Wiener Neustdter Lokomotivfabrik” працював під кодовою назвою “Rax-Werk Ges.m.b.H”. З 1943 року тут виробляли частини для ракет A4(V2). Цим займалися в’язні, привезені з концтабору Маутгаузен. У 1945 році після численних бомбардувань всі цехи заводу було зруйновано. На цьому і закінчилася його історія існування.
