Рибна промисловість Відня бере свій початок з моменту заснування міста. Спочатку вона активно розвивалася, але незабаром через діяльність людей промисловість погіршилася.
Надмірний вилов риби, забруднення води, регулювання Дунаю призвели до різкого скорочення рибних запасів у Відні та його околицях. Дефіцит намагалися компенсувати морською рибою з Північного моря та Адріатики, яку охолодженою доставляли залізницею, пише viennaname.eu.
Великі проблеми
Розвиток Відня після другої турецької облоги, зростання населення наприкінці 18 століття і численні потреби негативно позначилися на стані вод.
Дунай, як і раніше, давав рибалкам Альберна і Штадлау багатий улов. На річці Відень здійснили відведення води в млинові струмки, низький рівень води в річці й забруднення негативно впливали на рибу.
У 1720 році віденська гільдія рибалок написала листа імператору. У ньому вони висловили скарги щодо поганого лову риби, через те, що річки регулярно пересихають, а мальки риби гинуть.
До скорочення поголів’я були причетні й самі рибалки. Попри закони, ухвалені в 1400 році, які неодноразово оновлювалися, вони продовжили скорочувати популяцію риби. Тобто виловлювали у великій кількості дрібних особин.
Торгівля рибою у Відні
Попри проблеми, торговців рибою у Відні було дуже багато. У 1803 році на рибному ринку поблизу Ротентурмтора або Шанцеля налічувалося загалом 12 рибних крамниць. Люди, яким належали ці крамниці, мали право торгувати прісноводною, морською рибою, яку привозили до Відня.
Дунайським рибалкам, навпаки, дозволяли торгувати тільки дрібними видами риб: бичками, піскарями, пліткою. На Фрейунзі продавали раків. На Брандштатті — площі перед собором Святого Стефана в той період продавали рибні консерви, раки. Останніх виловлювали зі струмків Віденського лісу, оскільки на Оттакрінгер Бах був “рачиний острів” або “рачиний сад”.
У 1829 році було введено податок на вилов, продаж, завезення риби. У 1830 році до Відня щорічно завозили близько 600 тонн риби й молюсків. За останні 50 років обсяг імпорту подвоївся.
Що говорить статистика
У 19 столітті запаси риби у Відні були низькими, всьому виною зростання населення. З 1830 по 1870 роки середній річний запас на жителя на рік скоротився з 1,8 до 1,1 кг. Лише в 1900 році знову зріс до 1,5 кг. Виходячи з цієї аналітики, можна стверджувати, що віденці не дуже добре споживали рибу.
У середині 19 століття ситуація з запасом кардинально змінилася. Пароплави, які курсували Дунаєм, спричиняли сильні хвилі. Їх збільшення негативно позначилося на житті та розмноженні риби.
Молодих особин, які мешкали на мілководних берегах, великі хвилі вимивали. Крім цього, всмоктувальний ефект, викликаний хвилями, що відступають, призвів до короткочасного висихання ділянок берега.
Регулювання Дунаю також завдало шкоди водним мешканцям. У період з 1870 року по 1880 рік їх кількість у річках скоротилася. Загалом, кількість 15 видів дунайської риби, яку пропонували на ринку, скоротилася з 230 тонн на рік до 60 тонн.
Наприкінці 19 століття до Відня завозилося все менше риби. У 1890 році місто почало кампанію зі збільшення споживання риби. Вся надія на поліпшення постачання Відня рибою покладалася на імпорт морської риби. Торговці продавали її впродовж багатьох століть, щоправда, в сушеному або маринованому вигляді, оскільки перевозити свіжу рибу на великі відстані було неможливо.
Лише в 1894 році вперше на ринок завезли багато свіжої камбали, хека, палтуса. Перевезення здійснювалося залізничними шляхами, які з’єднували Відень з Адріатикою та Північним морем.
У 1900 році компанія “Nordsee” відкрила у Відні перші рибні магазини, в яких продавали північноморську рибу. З цього періоду свіжа риба для віденців стала не розкішшю, адже була доступна цілий рік.
Аналізуючи статистику віденського рибного ринку, можна зробити висновок, що загалом під кінець 19 століття на ньому продавали понад 32 види риби. Сучасна рибна промисловість Відня перебуває на високому рівні, вона значно краща, ніж була раніше.
