Ім’я Берти Карлик відоме далеко за межами Австрії. Вона була талановитим фізиком, дослідницею, ученою. Більшу частину свого життя віддала роботі у Віденському університеті, де стала першою жінкою-професором, пише viennaname.eu.
Дитячі та юнацькі роки
Народилася Берта 24 січня 1904 року у Відні в багатій родині. Батьки намагалися дати доньці все найкраще, тому найняли вчителів, які навчали дівчинку грамоти вдома. З раннього дитинства Берта проявляла любов до музики. У 5-річному віці почала грати на фортепіано, а також вчитися говорити й писати французькою, голландською та англійською мовами.
Згодом дівчинка порушила всі стандарти того часу і вступила до Віденського університету, де почала вивчати математику та фізику. Карлик подобалися точні науки, і вона доклала максимальних зусиль, щоб освоїти їх досконало. У прагненні до визнання вона закінчила вищий навчальний заклад з відзнакою. Окрім цього, отримала стипендію Міжнародної федерації університетських жінок, яка дала їй змогу навчатися і проводити дослідження в Королівському інституті Великої Британії та в Паризькому інституті Кюрі.
У період з 1919 року до 1923 року Берта навчалася в “Reform Realgymnasium”, після закінчення якої була прийнята на філософський факультет Віденського університету. У 1928 році вона здобула докторський ступінь.
Наукова кар’єра
У 1930 році Карлик переїхала в Лондон і почала працювати в лабораторії Вільяма Генрі Брегга. Там вона займалася кристалографією, за допомогою рентгенівських променів вивчала структуру кристалів. Роботи Берти в радіофізиці привернули увагу відомих кристалографів Еллі Неггс і Гелен Гілкріст. Незабаром разом вони сформували свою наукову групу і відвідали лабораторію Марії Кюрі в Парижі.
У 1931 році отримавши великий багаж знань у Лондоні, жінка повернулася до Відня і почала працювати в “Institut für Radiumforschung”. З 1937 року вона читала лекції, поступово просуваючись кар’єрними сходами.
У 1947 році сталася велика подія: Карлик та її колега Трауде Бернерт відкрили астат природного походження, який незабаром почали використовувати в радіотерапії для знищення ракових клітин.
За це відкриття Австрійська академія наук відзначила жінку премією “Haitinger Prize”. Крім цього, вона обійняла посаду ректора в “Institut für Radiumforschung”.
Раніше Карлик зробила ще один важливий внесок у науку. Перебуваючи в Королівському інституті, вона займалася вивченням променевої терапії та розробила кристалографічні методи вивчення вуглеводнів. Незабаром стала співавтором книги з таблиць кристалографічних даних.
Також Берта приєдналася до групи, яка займалася дослідженнями морської води. Очолив її шведський фізик Ганс Петерссон. Об’єднавши знання в галузі океанографії та радіоактивності, Карлик порушила питання про проблему уранового забруднення морської води.
У 1973 році Берту прийняли до Академії наук, вона стала в ній першою жінкою членкинею.
За свої внески в науку Карлик отримала безліч нагород, серед яких варто відзначити “Haitinger Prize” від Австрійської академії наук і “Prize of the City of Vienna”. Також Берта була однією із засновників Австрійського фізичного товариства та членом штабу планування “CERN”. Жінка консультувала уряд з питань мирного використання атомної енергії та допомогла заснувати Міжнародну комісію з атомної енергії. У 1967 році за опубліковані роботи спільно з Густавом Ортнером, їй присудили премію Ервіна Шредінгера.
У лютому 1990 року у 86-річному віці Берта Карлик померла. За свою активну життєву позицію, величезний внесок у науку ця жінка заслужила світову славу і повагу.
