Ервін Шредінгер фізик-теоретик відомий не тільки в Австрії, а й далеко за її межами. Він є автором низки робіт з теорії відносності, космології та інших наукових дисциплін. Більшу частину свого життя Шредінгер присвятив дослідженням, розробкам теорій, написанню книг, за що й отримав Нобелівську премію. Про життя та роботу цього вченого читайте тут viennaname.eu.
Дитячі та юнацькі роки
Ервін народився 12 серпня 1887 року у Відні. Його батько Рудольф був великим підприємцем, а мати Георгіна дочкою професора-хіміка. Батьки мали різні релігійні погляди, але однаково цікавилися наукою.
Рудольф, який володів фабрикою з виробництва поліетиленових матеріалів, був ученим-аматором, який закінчив вищу школу техніки. Георгіна добре володіла англійською мовою й отримала виховання, яке дозволяло їй брати участь у бесідах з віденською знаттю. Це й сприяло різнобічному розвитку їхнього єдиного сина, який з ранніх років дуже любив читати й з великим задоволенням вивчав загальноосвітні предмети. Коли хлопцеві виповнилося 11 років, він вступив до Академічної гімназії й став найкращим учнем класу з гуманітарних дисциплін.
Закінчивши школу, пріоритети майбутнього вченого змінилися, він зацікавився точними науками й вступив до Віденського університету на фізико-математичний факультет. Опанувавши основи, Ервін почав проводити експерименти, які незабаром представив у випускній дисертації. Проєкт, присвячений вивченню впливу вологості на властивості електроізоляційних матеріалів, дав йому змогу успішно закінчити університет і у 1910 році та здобути докторський ступінь з філософії.
Наукова кар’єра
Наукова кар’єра вченого розпочалася у 1911 році. Тоді Ервін працював у лабораторії Франца Екснера. Наслідуючи ідеї свого викладача, молодий асистент проводив експерименти в галузі електротехніки, атмосферної електрики та радіоактивності.
У 1920 році юнак опублікував статтю для університетського довідника, і його ім’я стало відомим в академічних колах. Престижне обґрунтування ідей фізика Віктора Гесса принесло Шредінгеру престижну премію “Haitinger-Preis”. Далі Ервін склав іспити на посаду приват-доцента, проте на заваді стала Перша світова війна. Лише після служби він почав вести науково-дослідну діяльність і викладати в навчальних закладах.
Поступово відійшовши від експериментів перевірки наявних теорій, Ервін зайнявся питаннями кольорометрії та зробив величезний внесок у науку, опублікувавши матеріали, що ґрунтуються на роботах відомих фізиків.
Після опису метричної системи колірного простору, що давала змогу визначити кількісні характеристики спектральних компонентів, Шредінгер запропонував особистий погляд на фізіологічні особливості зору. Після написання низки публікацій тематичних оглядів став визнаним фахівцем з теорії кольору.
У 1921 році після переїзду до Швейцарії вчений почав займатися дослідженнями у сфері квантової теорії. Вона відкрила дорогу до створення хвильової механіки та винаходу стаціонарного рівняння, що обчислювало рівні атома водню.
Вивчивши праці Ейнштейна, Планка та інших розробників основ квантової механіки, Ервін почав шукати пояснення суперечливої теорії атома. Тим самим він забезпечив собі місце професора фізики в Берлінському університеті імені Гумбольдта.
Робота в цьому навчальному закладі позитивно позначилася на науковій кар’єрі вченого. Він зміг виявити формулу ефекту Доплера і сформував нові принципи квантової теорії на основі релятивістських міркувань.
З 1926 року в різних німецьких виданнях, присвячених фізиці, почали публікувати розділи однієї з найзнаменитіших праць ученого “Квантування як задача у власних значеннях”. У 3-й частині дослідження, опублікованій навесні 1926 року Ервін уперше запропонував термін “хвильова механіка”.
Після цього академічна спільнота підтримала ідеї австрійського теоретика і почала активно їх використовувати для розв’язання задач квантової теорії. Шредінгера почали запрошувати на засідання, а потім організували лекційний тур по США.
У 1933 році науковець переїхав до Великої Британії й став лауреатом Нобелівської премії в галузі фізики. У 1936 році Ервін знову повернувся до Відня, а потім отримав посаду директора відділення теоретичної фізики в Ірландському інституті.
У цей період він представив колегам унікальний експеримент, який називають “кіт Шредінгера”. Згідно з ним об’єкт, позбавлений спостереження, може перебувати у двох протилежних станах одночасно.
У 1940 році вчений зацікавився біологією та опублікував збірку лекцій “Що таке життя?”, у якій розглянув питання генетики з погляду фізики та філософії.
Наприкінці 1950 року Ервін повернувся до Австрії й став почесним професором Віденського університету.
Жінки у житті вченого, останні роки
В особистому житті чоловік не зазнав щастя. Попри довголітній шлюб з Аннемарі Бретель, він мав безліч коханок і був батьком кількох позашлюбних дітей. Досить цікавим є той факт, що обраницями вченого ставали дружини друзів і колег по роботі.
Аннемарі також не залишалася в боргу і крутила романи з чоловіками з академічного середовища. Ба більше, вона 2 роки перебуваючи у шлюбі, перебувала у стосунках з вченим Артуром Мархом і народила від нього доньку, записавши її на Шредінгера.
У 1940 році жінка почала страждати нападами депресії, які призвели до того, що вона потрапила до психлікарні.
Здоров’я науковця було підірване туберкульозом, який виявили у 1921 році. Ервіну довелося регулярно відвідувати санаторії, де він був під наглядом найкращих європейських лікарів. Однак усі докладені зусилля, спрямовані на боротьбу з хворобою, виявилися безрезультатними, оскільки вона прогресувала.
4 січня 1961 року фізик помер у віденському шпиталі.
