Пауль Каммерер — зоолог-експериментатор, який на зорі 20 століття шукав механізми успадкування прижиттєвих змін в амфібій, був звинувачений у шахрайстві. Не витримавши негативної слави, він наклав на себе руки. Сучасне дослідження в галузі епігенетики, опубліковане в “Journal of Experimental Zoology”, підтвердило правоту Каммерера. Детальніше про його життя та наукову кар’єру поговоримо тут viennaname.eu.
Суперечливий експеримент
З’явився на світ майбутній зоолог 17 серпня 1880 року у Відні. З раннього віку хлопчик проявляв любов до тварин. Він обожнював гратися з жабами та саламандрами. У 19-річному віці юнак вступив до Віденського університету на зоологічний факультет. У 1902 році зоолог Ганс Прзібрам заснував у віденському Пратері “Vivarium”. Він попросив Пауля, щоб той допоміг йому встановити тераріуми й акваріуми для дрібних тварин. Незабаром між ними зав’язалися дружні стосунки, і Каммерер залишився там працювати.
У “Vivarium” були створені всі необхідні умови для проведення різних експериментів. Лабораторії оснастили за останнім словом техніки. Каммерер використовував їх для свого скандального експерименту з жабами-повитухами. Їх називають так тому, що самці виношують ікру у вигляді стрічок. Також ці амфібії мешкають і розмножуються не у воді, а на землі. Провівши безліч експериментів Каммерер довів, що вони можуть існувати у воді за умови, якщо створити високу температуру середовища. У 1923 році зоолог зробив зрізи “шлюбних мозолів” самців, сфотографував і представив зображення на проведених ним лекціях у Єльському університеті. Студенти були вражені від розповідей Кеммерера. Газета “New York Times” за місяць написала про нього кілька разів, і назвала Пауля другим Дарвіном. Вперше в житті він заробив великі гроші.
Після повернення до Відня, Каммерера відвідав американський експерт з рептилій Гладвін Ноубл. Він не тільки розглянув фотографії, а й побачив мозолі самців на свої очі. Незабаром Ноубл писав у газетах, що віденський біолог просто ввів чорнило під шкіру жабам і намагається обдурити всіх. Кеммерер був спантеличений, проте йому вдалося з’ясувати, що в обраних ним особин насправді в лапах була туш. На його думку, чорнило ввів хтось із його асистентів. Однак скандал, який вибухнув, неможливо було зупинити. Всі знайомі, друзі звинувачували чоловіка у брехні. Навіть ті біологи, які не вважали Пауля шахраєм і брехуном, стверджували, що він невірно інтерпретував результати своїх експериментів.
Самогубство, повернення наукової репутації
Через 6 тижнів Каммерер, не витримавши звинувачень, наклав на себе руки. Вранці 22 вересня 1926 року 46-річний Пауль вийшов з готелю “Zur Rose”. Прибувши у “Theresienfelsen” він сів й притулився до холодної стіни, діставши з кишені костюма револьвер, вистелив собі в ліву скроню. Понад 80 років Каммерер вважався шахраєм. Однак тепер з’являється все більше доказів того, що він не підробив результати експериментів.
У 2009 році професор факультету біології Чилійського університету Олександр Варгас вирішив проаналізувати експерименти Каммерера. В опублікованій ним статті зазначено, що дослідник був не шахраєм, а першовідкривачем епігенетичних механізмів, який випередив час. Так, описані Каммерером “водні” жаби відкладали дрібніші ікринки, а розмір їхнього тіла збільшувався. У наші дні вже доведено, що ці зміни часто викликані метилюванням ДНК, формуванням гетерохроматину та іншими способами, за допомогою яких насправді можна змусити “замовчати” деякі гени.
