Ім’я Ганса Гасса відоме в усьому світі. Він талановитий австрійський океанолог, зоолог, біолог, який присвятив більшу частину свого життя дослідженням морських мешканців і зробив великий внесок у науку. Гасс став першим, хто фотографував акул, скатів, китів у їхньому природному середовищі існування. Завдяки його роботам мільйони людей пізнали загадковий підводний світ, пише viennaname.eu.
Морські дослідження, документальні фільми
Майбутній учений з’явився на світ у Відні 23 січня 1919 року в заможній родині. Його батько був відомим адвокатом. З раннього дитинства хлопчик відчував любов до води. Навесні та влітку він щодня ходив на річку Дунай, щоб навчитися плавати.
У 18-річному віці, відпочиваючи на Лазурному березі, юнак познайомився з американським журналістом Гаєм Гілпатріком, який і навчив його основ підводного полювання.
У 1930 році хлопець вивчав право в університетах Відня і Берліна, проте тяга до підводного життя і науки перемогла. Написавши й опублікувавши статтю про глибоководні подвиги біля берегів Рів’єри, Гасс отримав достатньо коштів, щоб купити собі обладнання для досліджень. Незабаром він придбав фотоапарат замкненого циклу, випущений компанією “Drgerwerk AG”, і водонепроникний футляр. Така техніка була рідкістю на той час, її міг дозволити собі не кожен. Вона давала змогу перебувати довгий час під водою і знімати унікальні фото та відео.
У 1938 році юнак очолив першу експедицію, пірнаючи біля берегів Югославії з групою друзів із коледжу. Там у морі він вперше зіткнувся зі зграєю акул. Дослідження під час поїздки дали йому змогу зібрати матеріал для серії лекцій, дохід від яких він витратив на наступну експедицію до Вест-Індії. У Карибському басейні Гасс розробив свій особистий метод зйомки акул. Таким чином, щоб привернути увагу зграї, чоловік вдавав, що тікає, тим самим пробуджуючи в них інстинкт хижака. Коли акули підпливали досить близько, Ганс раптово розвертався і плив до зграї назустріч і фотографував.
У 1939 році 20-річний зоолог опублікував першу свою книгу “Полювання під водою з гарпуном і камерою”, яка отримала багато схвальних відгуків. А в 1940 році глядачі побачили перший у світі підводний короткометражний фільм “Pirsch unter Wasser”. Кінокартини, лекції, статті приносили Гассу хороші гроші, які, зібравши, він витратив на експедицію в окуповану Грецію у 1942 році. Цього ж року Ганса призивають на службу і закріплюють за підрозділом підводних диверсантів Вермахту. Наліт авіації противника на Неаполь ледь не призвів до втрати цінного наукового архіву, який Гасс зібрав за попередні роки. Пізніше ці роботи стали основою для отримання докторського ступеня із зоології.
Після війни у чоловіка не було коштів на фінансування повномасштабної експедиції. У 1950 році він вирушив до Африки для вивчення коралових рифів Червоного моря. Чиновники допомогли йому придбати катер.
Під час цієї експедиції Ганс зняв фільм “Abenteuer im Roten Meer”, за який його нагородили грошовою премією у 1951 році на Венеціанському кінофестивалі. Отримані кошти зоолог витратив на купівлю дослідницького корабля, який був оснащений найсучаснішою на той момент гідрографічною апаратурою.
Постійним супутником і учасником проєктів Гасса була його дружина Лотта. Ганс завжди намагався змінити негативну думку суспільства про акул, прагнучи довести людям, що вони не є морськими вбивцями. Він зняв кілька фільмів, щоб показати правду про них. Чоловік також розробив багато методів та інструментів, які дозволили йому краще досліджувати морські глибини. Він створив першу робочу підводну камеру, спеціальні ласти для дайвінгу.
Взимку 1944 року Гасс здобув науковий ступінь кандидата наук із зоології в Берлінському університеті імені Гумбольдта і продовжив свої дослідження морських глибин.
Наукова кар’єра
У 1961 році Ганс припинив займатися дайвінгом і кіновиробництвом, зосередившись на розвитку теорії Енергонів. Вона ґрунтується на тому, що всі організми перебувають у постійному русі, а в їхніх тілах і органах протікають комплексні процеси. Теорія стверджує, що всі структури, які незалежно підтримують життя, — це енего-набуваючі системи, або “енергони”. На той час знання Гасса в академічному світі назвали “псевдонауковими”, проте він здобув визнання в ділових колах.
У 1970 році вчений починає займатися різними екологічними питаннями. Також у цей період його призначають професором Віденського університету. Це звання, по суті, було для нього державною нагородою і визнанням за неоціненний внесок у науку.
Неоцінений внесок
Загалом за свою кар’єру вчений зняв понад 70 унікальних фільмів, написав близько 20 книжок і зробив безліч фотографій, які є справжнім надбанням історії дослідження людиною океанських та морських глибин.
Активне творче та наукове життя професора тривало до самої смерті. У 2013 році у віці 94 роки він пішов з життя, залишивши за собою велику кількість праць, які використовуються сучасниками. Завдяки своїм старанням, любові до води й тварин, Гасс домігся колосального успіху!
