Марієтта Блау була талановитим австрійським фізиком. Жінка провела велику кількість наукових досліджень присвячених радіоактивності космічних променів, ядерним фотоемульсіям і зробила великий вклад в науку, за що згодом поплатилася найціннішим. Детальніше про її життя та діяльність поговоримо тут viennaname.eu.
У пошуках себе
Народилася Марієтта 29 квітня 1894 року у Відні в родині адвоката Маркуса і Флорентини Блау. Зі шкільних років вона цікавилася фізикою та математикою. У 1914 році дівчинка з відзнакою закінчила жіночу гімназію. Далі вступила до Віденського університету, де вивчала фізику і математику. У 1919 році здобула докторський ступінь.
У 1920 році Блау влаштувалася працювати в Інститут радіології Віденської центральної лікарні. Оскільки умови праці були нелегкими, в 1921 році виїхала до Берліна, де почала працювати на заводі з виробництва рентгенівських трубок. Потім стала викладати теорію і практику радіології лікарям-практикантам у Франкфуртському медичному університеті імені Йоганна Вольфганга Гете.
У 1923 році Марієтта була змушена повернутися до Відня, оскільки сильно захворіла її мати. Тут вона була призначена науковим асистентом на громадських засадах в Інституті дослідження радію під керівництвом Стефана Маєра. На новому місці роботи Блау розробила емульсійну техніку для запису треків частинок, яка дала їй змогу виявити нейтрони й спостерігати ядерний розпад, викликаний космічними променями. Варто зазначити, що вона стала першою вченою, яка використала ядерні емульсії для виявлення нейтронів.
У 1936 році за свої роботи вона виграла премію Гайтингера, яка присуджується Австрійською академією наук. У 1932-1933 роках Блау поїхала на семестр в Геттинген до професора Роберта Поля, де вивчала фізику кристалів, а потім до Парижа, де стала студенткою Радієвого інституту.
У 1937 році найбільшим успіхом у кар’єрі Блау стало відкриття “зірок розпаду” на фотографічних платівках, які зазнали впливу космічної радіації на висоті 2300 метрів над рівнем моря. Марієтта разом з Гертою Вамбахер протягом 5 місяців спостерігали перші сліди ядерної реакції, спричиненої космічними променями. Вибух ядра атома, який зазнав космічного випромінювання, призвів до появи кількох слідів, що починаються з точки, яку вчені називали “зіркою”. Ця робота була відзначена премією Лібена в 1937 році.
Кар’єра на чужині
У 1938 році, незадовго до аншлюсу, Блау була змушена емігрувати з Австрії через своє єврейське походження, що означало серйозну перерву в науковій кар’єрі. Спочатку вона поїхала в Осло, де протягом року працювала викладачем хімії в місцевому університеті.
У 1939 році завдяки Альберту Ейнштейну вона стала професором Технічного університету Мексики. Коли в 1944 році померла її мати, Марієтта оселилася в Нью-Йорку. Спочатку вона працювала в лабораторії “Canadian Radium and Uranium Corporation”, а потім вступила до Колумбійського університету.
У 1960 році Блау повернулася до Австрії. Попри погане здоров’я, вона продовжила свої експерименти в Інституті дослідження радію. Також фізик очолила робочу групу, яка аналізувала фотографічні зображення траєкторій частинок, отриманих у результаті експериментів. У 1962 році Австрійська академія наук присудила Блау премію Ервіна Шредінгера.
У 1970 році Марієтта Блау померла від раку. Її хворобу пов’язують з багаторічною роботою з радіоактивними речовинами.
За великий внесок у науку, у 2004 році на будівлі віденської школи, де вона навчалася, розташованої на вулиці Rahlgasse, 2, відкрили меморіальну дошку. Також у Відні на честь ученої назвали вулицю у 22 районі.
