Мало хто з віденців знає, що перший парк міста був зведений на березі Дунайського каналу і називався “Quai-Park”. З моменту створення його засадили різними видами дерев, він міг стати ідеальним місцем для відпочинку городян, але, на жаль, цього не сталося. Неправильний догляд за рослинністю згубив парк, пише viennaname.eu.
Історія “Quai-Park”
У середині 19 століття Відень переживав період містобудівного перевороту: старі укріплення руйнували, зводили нові будинки. В імператорському листі за 1857 рік було зазначено, що кільцеву дорогу мають оточити будинки з парками.
Розширення міста почалося в 1858 році з демонтажу укріплень уздовж Дунайського каналу. Тому зовсім не дивно, що в цьому районі створили перший міський парк Відня – “Quai-Park” на набережній.
Будівництво парку на Франц-Йозефс-Кай розпочалося в 1860 році. План цього парку розробив міський садівник Рудольф Зібек. У місцевих газетах повідомляли, що понад 100 робітників активно займаються посадкою дерев, чагарників, попереду на них чекає велика робота з засипання ґрунту для вирівнювання поверхні.
Станом на 1861 рік у парку висадили 3 тисячі рідкісних видів дерев. Щоб відгородити парк від Дунайського каналу, створили спеціальні дерев’яні бар’єри. Пізніше їх замінили на невисокі залізні решітки. Для зручності відвідувачів встановили лавки зі спинками. Офіційне відкриття “Quai-Park” відбулося в травні 1861 року.
Ще до завершення будівництва парку влада очікувала, що він користуватиметься популярністю серед віденців. Газета “Fremden-Blatt” за 1861 рік писала, що 4 власники майбутніх кав’ярень, які будуть встановлені на території, звернулися по дозвіл до магістрату. У 1862 році муніципальна рада видала дозвіл на зведення кав’ярні Рудольфу Мюллеру.
На жаль, віденці від початку не оцінили належним чином “Quai-Park”. Журнал “Hans Jörgel von Gumpoldskirchen” писав, що заросла паркова територія має дуже поганий вигляд. Нечисленні каштани, липи, берези пропадають, на них практично немає листя. Крім цього, у публікації назвали парк “ганьбою” для нового Відня, адже в ньому немає жодної клумби, ліхтаря.
Восени в 1862 році відбулося засідання місцевої ради, на якому парку дали нову назву – “Bürtel-Park”. Хоча віденці називали його “Beserlparks” (жартівливим терміном, що означає “невеликий убогий парк”). Також члени засідання почали звинувачувати садівника Зібека в тому, що через його погану роботу у парку майже всі дерева в жахливому стані.
Розвиток і занепад парку
У 1870 році влада вжила заходів і розробила кілька програм щодо озеленення парку. Здавалося, “Bürtel-Park” почав розвиватися, але це було недовго.
У 1872 році влада ухвалила рішення на території парку збудувати рибний зал, але вже 1876 року між парком і набережною Дунайського каналу під мостом Аугартен відкрився великий рибний ринок.
Восени 1898 року почали будувати міську залізницю, тому було забрано багато паркової території.
У період з 1903 року по 1905 рік, будівництво завдало великої шкоди парку, тому муніципалітету нічого не залишалося, як повністю реконструювати його.
Прибережна смуга почала “впиратися” в тунель, під яким проходила головна залізниця. Тож її вирішили засадити лише травою та чагарниками, які тепер не лише утворюють ідеальну межу саду, а й допомагають зберегти красиву панораму.
У 1913 році парк остаточно втратив свою територію, хоча на фотографіях того часу видно густі зарості дерев.
Незабаром стало зрозуміло, чому дерева в парку не росли належним чином у перші роки його існування. Всьому виною виявився неправильний полив. На той момент полив рослин у парку здійснювали зі штучно зведеного басейну та колодязя на території.
Крім цього, розвитку парку в перший рік його існування завадили будівельні роботи. Газова компанія мала встановити понад 20 газових канделябрів, але, на жаль, ніхто нічого не робив, а просто тягнули час. Доки не було прокладено газові труби, паркові доріжки не могли завершити.
