Фрідріх Ерендорфер — дослідник, ботанік, піонер каріотаксономії, автор підручників та ініціатор створення мапи флори Центральної Європи. Ця людина зробила великий внесок у розвиток біології, пише viennaname.eu.
Експерт з поліплоїдного комплексу
Народився Фрідріх Ерендорфер у Відні 26 липня 1927 року. З ранніх років він проявляв інтерес до флори й фауни. Закінчивши школу, юнак вступив до Віденського університету на факультет ботаніки. У 1949 році написав дисертацію під керівництвом своїх вчителів Лотара Гайтлера і Карла Рехінгера про поліплоїдну групу підмаренника. Через 7 років Фрідріх здобув ступінь професора у Віденському університеті. З 1960 року по 1964 рік він працював куратором ботанічного відділу Музею природничої історії у Відні. А з 1965 року до 1970 року — професором в університеті Граца.
Наукова кар’єра почала активно розвиватися завдяки двом його дослідницьким поїздкам до США. Одна відбулася в 1952 році, а друга в 1959 році. Упродовж усього свого життя Ерендорфер досліджував сімейство Маренових рослин (“Rubiaceae”) та філогенез.
Піонер каріотаксономії та викладач
Фрідріх Ерендорфер був один з перших, хто в 1960 році запровадив у Європі каріотаксономію, тобто використання хромосом, зокрема поліплоїдії, для з’ясування родинних зв’язків. Надзвичайно важливим і характерним для Ерендорфера є його широкий, всеосяжний погляд, включення репродуктивної біології, екології, хронології в таксономічні дослідження. Методологічне розмаїття та мультидисциплінарність він ставив на перше місце.
Фрідріх був дуже гарним викладачем, він надихав студентів і колег. Під час презентацій вмів швидко виділяти ключові моменти та проблеми й тим самим викликати жваві дискусії.
Особливою популярність мали його екскурсії до Ботанічного саду, Віденського лісу, на озеро Нойзідлер та в Альпи. Він був знайомий з кожною деталлю таксонів рослин, їхнім способом життя, еколого-географічним положенням і передбачуваною філогенією. Завдяки цьому завжди міг захопливо розповісти про їхні складні взаємозв’язки. Однак деякі студенти дуже боялися відвідувати лекції Ерендорфера, оскільки той завжди вимагав, щоб всі слухачі проявляли такий самий ентузіазм, як і він сам.
Бувши академічним викладачем, біолог написав глави “Evolution” і “Samenpflanzen” для підручника ботаніки Страсбургера в 30 і 34 виданнях. Протягом усього свого життя професор також доклав багато зусиль, щоб популяризувати ботаніку серед звичайного населення. У 1973 році він перетворив традиційний “Österreichische Botanische Zeitschrift” на знаменитий журнал “Plant Systematics and Evolution”, який очолював протягом десятиліть.
Також Ерендорфер склав мапу флори Центральної Європи на основі британської моделі. Робота “Liste der Gefäßpflanzen Mitteleuropas”, яка активно використовується сучасними ботаніками та екологами, також була створена з його ініціативи.
Систематик та експерт з поліплоїдії провів таксономічний аналіз родин і родів низки флор, таких як: “Flora Europaea”, “Flora of Turkey”, “Flora Iranica” та інших. Паралельно він був членом численних наукових спільнот по всьому світу. За великий внесок у ботаніку, професору присудили низку премій і нагород.
З 1975 року Ерендорфер був членом Австрійської академії наук, де продовжив працювати після виходу на пенсію. Він створив “Kommission für interdisziplinäre ökologische Studien” і відредагував 2 томи “Rostpilze und Moose” в “Catalogus Florae Austriae”. Попри свою популярність, Фрідріх був надзвичайно скромною людиною, яка жила виключно наукою.
28 листопада 2023 року в 97-річному віці професор пішов із життя, залишивши за собою безліч наукових праць, якими активно користуються сучасники.
